Жупний замок розташований у центрі Вєлічки між шахтами Даніловіч і Реґіс. Цей нетиповий замок у минулому оберігав виробництво цінної солі, тут засідало правління, а також містився адміністративний центр соледобувного підприємства з кінця XIII ст. до 1945 р. Воно належить до числа найдавніших великих підприємств у світі, які невпинно працюють упродовж віків. За часів короля Казимира Великого його прибуток становив майже 1/3 доходів королівської скарбниці. Як одна з небагатьох збережених в Європі пам’яток такого типу 2013 року вона була визнана об’єктом Світової спадщини UNESCO (разом з давніми копальнями у Вєлічці і Бохні).
Нині тут містяться експозиції Музею краківських соляних копалень Вєлічка. Замковий комплекс
 
Жупний замок є однією з найбільших і найдавніших пам’яток культури у краєвиді гірничої Вєлічки. Найдавніша оборонна споруда була зведена з каменю наприкінці XIII століття.  
За часів панування короля Казимира Великого замок був значно розбудований, а в XVI ст. за участі італійських майстрів-каменотесів його було перетворено на резиденцію у стилі Ренесансу. Жупнийзамок був комплексом споруд, найвизначнішою з яких був Дім посеред соляних копалень (Дім серед жупи). У ньому на першому поверсі містилася «Міська палата», а на другому – «Королівський зал».
 
Дім серед жупи з Жупним замком поєднував великий зал на висоті другого поверху, в якому містилася галерея 24 портретів «жупників», тобто управителів краківських соляних копалень.
Перебудови у період бездержавності стерли сліди колишньої розкоші, але замок і надалі був важливим адміністративним центром. У ньому мешкав головний управитель соляних копалень. Функції штабу правління замок виконував до січня 1945 r., коли був частково пошкоджений бомбою під час повітряного нальоту.  
 
Лоївня, квартири, каса і в’язниця – історичні функції замку
 
Замок виконував передусім господарчі і адміністративні функції при гірничому підприємстві. Канцеляристи, які тут працювали, створювали необхідну фінансову і технічну документацію, зокрема, унікальний набір мап вєліцької і бохенської копалень, які нині зберігаються в Музеї і являють собою потужну джерельну базу для досліджень. З вежі Внутрішнього замку робітників скликали на роботу, котрі щодня перед зміною прямували сюди: взяти зі складів інструменти і матеріали (зокрема, лій – жир, необхідний для освітлення копальні). У замку виплачували зарплатню, а купці платили за сіль, яку потім отримували зі складів поблизу шахт. У ньому відбувалися засідання суду, тут містилася і в’язниця.
У замку також були помешкання найзначніших адміністративних працівників копалень і капелана. З часів середньовіччя до середини XVII ст. у замку функціонувала каплиця св. Станіслава.
На подвір’ї замку з XV ст. до 1565 р. працювала «жупна кухня», в якій безкоштовно харчувалися працівники соляних копалень і купці, які приїздили сюди по сіль. Це імовірно був найдавніший в Європі заклад громадського харчування. Донині збереглися фрагменти мурів кухні.
 
 
Відомі гості в замку
 
Хоча замок не був королівською резиденцією, проте приймав важливих гостей. 1368 року тут зупинявся литовський князь Вітольд. 1424 року тут гостював імператор Зиґмунт Люксембурзький і данський король Ерик, який їхав на коронацію Зоф’ї Гольшанської, дружини короля Владислава Ягайла. 1471 року на шляху до Угорщини тут зупинявся королевич Казимир (згодом визнаний святим). 1683 року у Північному замку ночувала королева Марисенька, дружина короля Яна ІІІ Собєського, яка виїхала назустріч переможцю Віденської відсічі.
 
Замок на шляху відвідувачів копальні
 
Кожен, хто відвідував копальню солі в Вєлічці у минулому, насамперед прямував до замку, аби отримати згоду управителя соляних копалень на відвідання шахти. Коли  1868 року було запроваджено білети для відвідувачів, їх купували в касі в замку.  
 
Історію замку цілком змінила II світова війна. Після його часткового пошкодження у січні 1945 року правління копальні розташувалося в іншому будинку. З 70-х років XX ст. функції догляду за замком перебрав на себе Музей краківських соляних копалень Вєлічка, який використовує об’єкт як простір для експозиції, склад та адміністративне приміщення. 2021 року у Північному замку розпочалися ремонтні роботи. Після їх завершення тут буде організовано нову постійну експозицію. Друга, головна експозиція Музею знаходиться у копальні солі на III рівні.   
 
Нині екзпозиції облаштовано також у найдавнішій будівлі – Внутрішньому замку. Тут можна оглянути виставки: «Прадавня історія Вєлічки і околиць», «Сільнички – маленькі мистецькі шедеври», а також наявну тимчасову експозицію. У замку розташований унікальний Готичний зал, що підтримується однією колоною, з портретами управителів соледобувного підприємства.  
На подвір’ї можна оглянути розвідувальну шахту середини XIII ст., фрагменти мурів давньої кухні, мури кінця XIII ст. та башту XIV ст., єдину, що збереглася з міських оборонних мурів, зведених за часів короля Казимира Великого.  
 
Колекція сільничок – одна з найцінніших у світі
 
Музей має колекцію сільничок і посуду для приправ, яка належить до числа найцінніших у світі. У ній вирізняється великий (розміром 60 x 57 x 47 см), порцеляновий набір для приправ 1765 року, єдиний такий у Польщі. Найдавніша в колекції сільничка у формі келиха з кришечкою створена наприкінці XVст.: виготовлена з агату, в оправі з позолоченого серебра. Нині колекція у Вєлічці нараховує понад 1000 об’єктів, які зібрано з усіх континентів. Сільнички виготовлені з цінних матеріалів, у відомих золотильних майстернях та на відомих у світі фабриках порцеляни.  
Понад 300 найцінніших і найцікавіших об’єктів представлено на постійній виставці «Сільнички – маленькі мистецькі шедеври».
Варто також пам’ятати, що в минулому сільничка була особливим предметом серед столового посуду – вона визначала місце за столом для найважливішої особи на бенкеті.